Державні медіа Китаю повідомили про рекордну хвилю реєстрацій компаній, які складаються лише з одного засновника: торік їх з'явилося понад 7 мільйонів — на 42% більше за показник 2024 року. На перший погляд, це виглядає як сплеск підприємницької активності, проте, як пише The Wall Street Journal, реальність далека від тріумфу: більшість таких мікробізнесів або балансує на межі рентабельності, або взагалі не має шансів вижити на ринку, який уже перенасичений подібними продуктами.

Один засновник — і збитки щомісяця

35-річна Ву Сунюнь із Ченду роками працювала у сфері міжнародної торгівлі під керівництвом вимогливого начальника, страждаючи від хронічного недосипання. У 2024 році вона пішла з роботи й створила TideFlow — застосунок для сну, медитацій та персональних порад щодо якісного відпочинку.

Тиск на роботі був нестерпним. Тепер мені краще.

Ву Сунюнь, засновниця TideFlow

Попри це, вихід на надзвичайно конкурентний ринок не дав очікуваного результату: у TideFlow близько 1000 користувачів, а платять із них лише приблизно 35. Компанія стабільно працює у мінус кожен місяць. Історія Ву типова для більшості з семи мільйонів нових одноосібних підприємств — це не приклад проривного стартапу, а радше боротьба за виживання.

Чому влада підтримує бізнеси, які самі не можуть впоратися

Стурбований зростанням безробіття серед молоді, Пекін активно стимулює цю хвилю мікропідприємництва. Місцева влада надає:

  • субсидоване житло та офісні приміщення
  • ваучери на обчислювальні потужності для доступу до штучного інтелекту за нижчою ціною
  • сотні інкубаторів для мікрокомпаній, частину яких фінансує держава, у технологічних центрах, як Ханчжоу та Шеньчжень

Штучний інтелект створює у всіх побоювання щодо витіснення людей з роботи.

Го Шань, партнерка консалтингової компанії Hutong Research (Шанхай)

За словами Го Шань, компанії однієї особи стають своєрідною «можливістю для працевлаштування». Однак наразі ці мікропідприємства не перетворилися на серйозну економічну силу — вони змушені конкурувати в надзвичайно жорсткому китайському хай-тек-секторі, і більшість заробляє небагато. Для уряду соло-підприємництво — спосіб одразу вирішити дві задачі: прискорити впровадження штучного інтелекту в технологічному суперництві зі США та частково розвантажити молодь, яка не може знайти собі підходяще місце роботи.

Подібна тенденція намічається і в США — гендиректор OpenAI Сем Альтман раніше припускав, що саме штучний інтелект дозволить з'явитися першій компанії однієї людини вартістю $1 мільярд. При цьому китайські мікрокомпанії мають перевагу в собівартості завдяки доступним опенсорсним моделям від місцевих розробників ШІ та близькості до розвиненої виробничої інфраструктури країни.

Втеча заради виживання, а не заради прибутку

Для представників поколінь Z та міленіалів у Китаї, де безробіття серед молоді істотно вище, ніж у США, відкриття власної справи часто не вибір, а вимушений крок. Хтось запускає одноосібну компанію після скорочення у великій техкорпорації, хтось шукає альтернативу виснажливій корпоративній культурі.

Прикладом такого пошуку незалежності є коворкінг Honghub у Ханчжоу, розрахований на соло-підприємців. На 13-му поверсі висотки розташований світлий офіс із кактусами, невеликою бібліотекою та барною стійкою для кави. На стінах — мотиваційні написи типу «борись за те, чого хочеш» і «заборони тривогу», а біля входу стоїть червона поштова скринька, куди учасники кидають листи собі — у майбутнє.

Honghub заснував минулого вересня гонконгський інвестор Джонні Цзоу. Наразі там працює понад 50 одноосібних компаній, значна частина яких отримала від інкубатора стартовий капітал до $50 тисяч. Приблизно третина засновників — серійні підприємці, ще третина раніше працювали у великих технологічних компаніях.

Ханчжоу став домом для Honghub не випадково: місто є центром електронної комерції та одним із головних ШІ-хабів Китаю, тут розташовані офіси Alibaba та DeepSeek. Місцева влада активно залучає такі спільноти — район Шанчен, де розміщений Honghub, у березні запустив програму на 1000 соло-підприємців цього року, надавши понад 200 тисяч квадратних футів офісних площ і сформувавши фонд майже на $150 мільйонів.

Понад половина заробляє менше $1000 на місяць

Навіть маючи підтримку інкубаторів і держави, одноосібні компанії стикаються з реальними труднощами: засновники скаржаться на брак інвестицій та клієнтів. Ці бізнеси потрапляють у пастку жорсткої «інволюції» — тієї самої конкуренції «в нуль», яка вже охопила китайських виробників електромобілів, платформи електронної комерції та виробників батарей.

За результатами опитування Honghub серед 1500 одноосібних компаній, понад половина з них заробляє менш ніж $1000 на місяць. Тобто ці мікробізнеси навряд чи стануть тим рятівним рішенням молодіжного безробіття, на яке розраховує Пекін.

Від астрології до відеоігор: пошуки своєї ніші

29-річний Хаою Лю працював інженером-програмістом у нью-йоркській е-комерс компанії, коли зрозумів: аби вижити в умовах стрімкої автоматизації та хвиль скорочень через ШІ, потрібно стати самому собі керівником. До того ж роль «гвинтика» у великій корпорації не відповідала його характеру — він прагнув свободи.

Торік Лю повернувся до Китаю, де народився, і самостійно запустив астрологічний застосунок — сам за допомогою штучного інтелекту створював дизайн, займався адмініструванням і писав маркетингові тексти.

Я приймаю цю технологічну хвилю, а не борюсь із нею.

Хаою Лю

Проте за кілька місяців, не зумівши монетизувати астрологічний сервіс, Лю змінив напрямок і почав розробляти ШІ-гру Hunger Agents. Такий різкий поворот бізнес-моделі — типова риса одноосібних компаній: вони часто кардинально змінюють напрямок роботи, і лише окремим із них, тим, хто досягає успіху, вдається найняти персонал або продати бізнес більшій компанії.

Реально отримати замовлення й дохід дуже складно. Більшість із них роблять те, що вже зробив хтось інший. У них немає довгострокового плану.

Боб Чен, шанхайський інвестор венчурної фірми BVF

Зазначимо, що BVF не інвестувала в жодну з одноосібних компаній.

Не всі мріють про мільярди

Для частини засновників саме залишатися невеликими — і є основна мета. На відміну від магнатів на кшталт Джека Ма з часів бурхливого зростання Alibaba, багато сучасних соло-підприємців прагнуть скромного та самодостатнього життя.

Нам подобається, скільки свободи дає підприємництво. Можеш зробити перерву будь-коли, коли захочеш.

Хаою Лю, засновник Hunger Agents

Саме штучний інтелект зробив таке мікропідприємництво реальним, зокрема для людей без досвіду програмування. За даними опитування Honghub, три чверті соло-засновників не мають технічної освіти.

Арвін Чен, засновник з Honghub, який розробляє мікрофонний пристрій для прямого спілкування з ШІ-агентами, каже, що штучний інтелект кардинально змінив підхід до створення стартапів. 25-річний Чен ночує на розкладачці прямо в офісі Honghub — під постером до фільму «Вона» (2013) про чоловіка, який закохався в операційну систему зі штучним інтелектом. ШІ він застосовує буквально для всього — від монтажу відео та написання бекенд-коду до планування зустрічей із друзями.

Люди, які раніше просто думали щось зробити, — тепер можуть перестати думати й почати робити.

Арвін Чен

Нагадаємо, кілька днів тому в Китаї пояснили, чому не планують уповільнювати розвиток штучного інтелекту.

Джерело: Highload.tech