Юрисдикція Англії та Уельсу й далі приваблює тих, хто хоче заснувати компанію, знайти інвесторів або підписати міжнародний договір. Але підходи, звичні для українського бізнесу, в англійському праві далеко не завжди спрацьовують так, як очікується. Нижче — три теми, яким варто приділити увагу до запуску проєкту.

Форми ведення бізнесу

Найбільш уживана форма — private company limited by shares (Ltd), яка функціонально нагадує українське ТОВ: юридична особа існує окремо від власників, а їхня фінансова відповідальність зазвичай обмежена неоплаченою вартістю акцій. Зареєструвати Ltd можна з одним акціонером і одним директором, причому ці ролі може поєднувати одна й та сама особа.

Важливий нюанс — директор у Британії не може бути суто формальною фігурою для підпису: він несе фідуціарні обов'язки перед акціонерами й відповідає за дії компанії перед третіми сторонами, зокрема державними органами.

Приватна компанія не зобов'язана мати корпоративного секретаря. За його відсутності адміністративні функції може взяти на себе директор або інша уповноважена особа, однак це не знімає з директора персональної відповідальності.

Окремо слід врахувати особливості корпоративного законодавства щодо ведення реєстрів акціонерів чи учасників, реєстраційних процедур і публічного розкриття відповідних даних.

Продаж уже випущених акцій не завжди вимагає негайного повідомлення Companies House. Насамперед зміна власника фіксується у внутрішньому реєстрі учасників, а дані про акціонерів потрапляють до чергового confirmation statement, який подається мінімум раз на рік. Водночас про зміну директорів та деяких інших корпоративних відомостей потрібно повідомляти окремо — часто протягом 14 днів. Своя процедура й строки діють і для зміни адреси, назви чи статуту компанії. Якщо продаж акцій спричиняє зміну осіб зі значним контролем (PSC), з'являються додаткові обов'язки щодо повідомлення реєстратора. Тому ще до укладення угоди варто скласти перелік усіх необхідних корпоративних кроків.

Альтернативою є limited liability partnership (LLP) — партнерство з обмеженою відповідальністю, яке має власну правосуб'єктність, а його учасники можуть гнучко домовлятися про управління й розподіл прибутку. Ця форма часто підходить для професійних послуг і спільних проєктів. Втім Ltd і LLP мають суттєво різні податкові режими, тож обирати форму виключно через простоту реєстрації не варто.

LLP, General partnership та Limited Partnership (LP) вважаються tax transparent — податково прозорими, тобто не сплачують податок на прибуток самостійно на рівні компанії. Натомість усі результати їхньої діяльності автоматично переходять (flow-through) до власників пропорційно до часток, і саме власники декларують ці доходи та сплачують з них податки.

Особливості договірного права

Англійське контрактне право має низку специфічних рис, які важливо тримати в полі зору під час переговорів.

Перша — consideration, тобто зустрічне надання. Для звичайного договору (simple contract) воно зазвичай обов'язкове, щоб обіцянка мала юридичну силу. Судова практика Англії знає приклади, коли навіть обгортка від цукерки визнавалась достатнім зустрічним наданням (справа Chappell & Co Ltd v Nestlé Co Ltd [1960] AC 87), але водночас діє суворе правило про неприпустимість минулого зустрічного надання (Re McArdle [1951] Ch 669) — коли оплату вимагають вже після того, як надання фактично відбулося, а не до нього.

За відсутності зустрічного надання сторони можуть оформити документ як deed — особливу письмову форму, де намір укласти правочин підтверджують печаткою, відповідним формулюванням тексту, а також присутністю й підписами свідків. Такий документ, на відміну від звичайного контракту, має й довший строк позовної давності.

Друга особливість — repudiatory breach, тобто настільки серйозне порушення, що дає іншій стороні право розірвати договір і вимагати відшкодування. Далеко не кожне порушення строку чи умови автоматично надає таке право, тому в тексті договору варто чітко визначити, які саме порушення вважаються критичними і що відбувається після їх настання.

Третя — force majeure. В англійському праві немає універсальної норми, яка автоматично звільняла б сторону від відповідальності через форс-мажор. Ключове значення тут має саме формулювання договору: які події підпадають під застереження, як і коли повідомляти контрагента, чи можна призупинити виконання або розірвати угоду. За відсутності такого застереження інші правові інструменти можуть виявитися значно вужчими. Наприклад, англійська доктрина frustration передбачає розірвання договору, якщо його виконання стало надмірно обтяжливим для сторони або взагалі неможливим через зникнення первинної мети угоди. У справі Taylor v Caldwell [1863] 3 B & S 826 предметом договору була оренда залу для концерту, але незадовго до події в залі сталася пожежа і він згорів — економічна суть договору зникла разом з об'єктом оренди.

Четверта — різниця між damages та договірними штрафами. Основне призначення damages — компенсувати втрати, які підлягають відшкодуванню за правом. Надто жорстка договірна санкція може бути визнана недійсною за правилами про penalties, тому звичне для українських договорів положення про штраф чи пеню не варто механічно переносити в англійський контракт. Натомість доречно скористатися конструкцією liquidated damages (попередньо розумно оцінені збитки) — сторони заздалегідь погоджують і фіксують конкретну суму відшкодування на випадок певного порушення. Наприклад, сторони домовилися, що за затримку доставки вантажу більш ніж на 10 днів перевізник сплачує суму Х як liquidated damages. Але якщо сума відшкодування не прив'язана до тривалості затримки, отримувач вантажу отримає однакову компенсацію незалежно від того, запізнилася доставка на 10 чи на 50 днів, хоча фактичні втрати в цих випадках різні.

Насамкінець сторонам варто заздалегідь визначитися зі способом вирішення спорів — англійський суд чи міжнародний арбітраж, місце розгляду, процедура та мова. Важливо оцінювати не лише зручність самого процесу, а й реальну можливість виконати рішення там, де знаходяться активи контрагента.

Антимонопольні ризики

Поширена помилка — вважати, що придбання англійської компанії не підпадає під українське антимонопольне регулювання. Насправді українські правила контролю за концентраціями можуть застосовуватися й до закордонних операцій, якщо вони впливають або здатні вплинути на конкуренцію в Україні.

Дозвіл на концентрацію в Україні може знадобитися навіть тоді, коли компанія «А» (разом з пов'язаними з нею фізичними і юридичними особами, що утворюють групу суб'єктів господарювання) сама не зареєстрована в Україні, але присутня на ринку товарів, робіт чи послуг, що потрапляють в Україну через дистриб'юторів, постачальників або франчайзі, або володіє корпоративними правами в українських компаніях — за умови, що група перевищує встановлені законом фінансові пороги.

Перший фінансовий тест: сукупний обсяг реалізації або сукупна вартість активів учасників концентрації перевищує 30 млн євро, а індивідуальні показники (вартість активів чи обсяг реалізації) в Україні щонайменше двох учасників перевищують 4 млн євро в кожного.

Другий, альтернативний тест: показники в Україні (активи чи реалізація) хоча б одного учасника перевищують 8 млн євро, а світовий обсяг реалізації хоча б одного іншого учасника перевищує 150 млн євро.

Якщо операція потребує попереднього дозволу АМКУ, отримати його слід до самої концентрації та до фактичної зміни характеру контролю (з одноосібного на спільний чи навпаки) або зміни контролера, включно із заміною кінцевого бенефіціарного власника. За порушення передбачено штраф до 5% річного доходу (виручки) відповідного суб'єкта господарювання чи задіяної групи. Практичний висновок для бізнесу простий: антимонопольні вимоги треба перевіряти на етапі планування угоди, а не вже після її завершення.

Для успішного міжнародного проєкту недостатньо просто зареєструвати компанію й підписати договір. Потрібно грамотно розподілити повноваження між власниками та директором, своєчасно інформувати Companies House про всі зміни, перевіряти, чи потрібен дозвіл АМКУ, і адаптувати текст договору під вимоги англійського права. Саме ці кроки дають змогу уникнути затримок, штрафів і спорів, які зрештою можуть коштувати значно дорожче, ніж якісна підготовка угоди.

Джерело: IT Ukraine Association