Колективна аматорська радіостанція Львівської політехніки за свою історію змінила кілька кличних — від UB5KDS і UB5KDV через UK5WAZ та UK5WAW до нинішніх UR4WWZ і UR4WWW. Заснували її 1956 року при радіотехнічному факультеті (РТФ) Львівського політехнічного інституту, і відтоді вона готувала покоління молодих радіоаматорів. Відкрити станцію допоміг доцент інституту, кандидат технічних наук Юрій Величко, який очолював Раду Львівського радіоклубу, а згодом захистив докторську і став професором.

Першим керівником був студент радіотехнічного факультету Микола Кашин-Падун (пізніше — просто Кашин), відомий під особистим позивним UB5EF, який пізніше змінили на UX5EF. У Львівському радіоклубі ДТСААФ він перебував з 1949 року і встиг узяти участь як в обласних, так і у всесоюзних виставках радіоаматорів-конструкторів.

Коли 1958 року Кашин завершив навчання, керівництво станцією перейшло до другокурсника радіотехнічного факультету Володимира Чумаченка, члена обласного радіоклубу ДТСААФ з 1954 року з позивним UB5EX. Саме він взявся облаштовувати станцію, щойно та отримала офіційний статус.

Аби переконати керівництво інституту виділити окреме приміщення під колективну станцію, під час дня «відкритих дверей» організували показовий сеанс зв'язку — перший офіційний радіоконтакт під позивним UB5KDS. Вийшов на зв'язок телеграфом, тобто азбукою Морзе, саме Володимир Чумаченко, а на іншому кінці був радіоаматор з Польщі.

Спершу станцію розмістили в корпусі кафедри фізкультури у Стрийському парку, згодом перенесли на військову кафедру. У 1960 році, щойно здали в експлуатацію гуртожиток №5 на вулиці Лукаша, 4, станції віддали кімнату на п'ятому поверсі — вона відповідала більшості вимог і служить досі. Монтажем апаратури на новому місці займалася спеціально зібрана група студентів-радіоаматорів, із якої поступово сформувався постійний колектив молодих операторів.

Третім керівником став Мстислав Урус — першокурсник електротехнічного факультету, якого рекомендував Євген Замора. Урус був радіоаматором-короткохвильовиком і заступником начальника Львівського радіоклубу, а його позивний UB5CV пізніше змінили на UХ5CV. Саме за його керівництва станція працювала в етері найактивніше. Більшість радіозв'язків того періоду, так званих QSO, належать оператору Петру Маркевичу UB5-068-8, який обрав собі етерне ім'я «Pit» і зібрав 30 найпрестижніших радіоаматорських дипломів, працюючи під позивним UB5KDS.

Далі станцію очолив Владислав Діхтяр із позивним UT5SA, а у 1978 році його змінив Олег Керницький, який мав позивний UВ5WAZ, пізніше UR5BCP, а нині, перебуваючи у США, відомий як KD7WPJ.

Згодом радіотехнічний факультет запропонував ДТСААФ призначати керівниками станції саме працівників інституту, щоб підтримувати активність в етері та впорядкувати роботу. У 1981 році на цю посаду призначили Євгена Накалова з позивним UB5WDO.

У січні 1983 року керівником став Мирон Николишин із позивним UB5QS — людина, яка до того двічі відмовлялася від цієї посади.

Сьогодні колектив станції формують працівники університету та студенти. Очолює його доцент кафедри радіоелектронних технологій інформаційних систем (РЕТС), кандидат технічних наук Мирон Николишин. До 1960 року його особистий позивний звучав як RB5BFE, потім змінився на UB5QS, а після чергової зміни позивних у 1993 році — на UX5QS. В етері він з 1958 року і за цей час провів 60000 QSO під власним позивним та ще кілька тисяч — під позивними UB5KBY, UB5KDV, UB5KDS, UK5WAZ, UK5WAW, UR4WWZ і UR4WWW. До 1990 року брав участь у численних змаганнях і польових днях, виконавши умови багатьох дипломів, зокрема рівня 5BAND-DXCC.

Нині колективна аматорська радіостанція Національного університету «Львівська політехніка» працює під позивними UR4WWW та UR4WWZ. Традиції попередників продовжують студенти-оператори Владислав Котормус UT5WW (ІКТЕ), Олексій Олекса UR5WCO (ІКТА) та Павло Морикінь (ІКТЕ) під керівництвом Мирона Николишина.

Регулярні перемоги в міжнародних змаганнях і численні престижні дипломи виділяють студентську колективку не лише серед радіостанцій Львівщини, а й по всій Україні. За роки навчання в Політехніці школу операторської майстерності пройшли сотні студентів.

За весь час роботи станція провела понад 200000 зв'язків і отримала більш ніж 180 дипломів з понад 90 країн світу, серед яких DXCC, WAZ, WAS, WPX, WAC, WAC-3,5, DUF exelence, WAA, WAWE, WACAN, WAE та SENEGAL (перший у СРСР).

Джерело: Львівська політехніка