У Львівській політехніці пояснили, як трансформується підготовка IT-фахівців у добу штучного інтелекту. Замість вміння писати код студентів дедалі більше вчать розуміти логіку його роботи, а сама програмна інженерія зближується з класичною інженерною справою — до навчального процесу активно додають апаратне забезпечення, робототехніку та безпілотні системи.

Чи має сенс домашка з коду за часів ШІ

У виші вважають, що домашні завдання як спосіб перевірити навички програмування вже не працюють. Куди важливіше, чи здатен студент грамотно поставити задачу штучному інтелекту, а потім прочитати й пояснити отриманий код. Окремо перевіряється вміння тестувати згенероване рішення та виявляти в ньому вади.

Планка для випускників зросла — сьогоднішній студент Політехніки має бути готовий до рівня, який ще п'ять років тому вважався б вищим за стартовий. Причина проста: автоматизація забирає прості завдання, тож позицій для «джунів» стає менше. Натомість бізнес шукає людей, здатних будувати архітектуру рішень, працювати з вимогами та нести відповідальність за готовий продукт.

Аби реально оцінити знання, викладачі переходять на аудиторну роботу, портфоліо з прозорим процесом виконання та публічний захист проєктів — так видно не лише результат, а й шлях до нього. Повну заборону на використання ШІ в університеті вважають нереалістичною, тому натомість формулюють правила, де можна застосовувати такі інструменти й наскільки прозоро це варто робити.

Айтівець чи інженер — різниця стирається

У Політехніці кажуть: поділ фахівців на «айтівців» і «інженерів» дедалі більше втрачає актуальність. У робототехніці та суміжних програмах студентів готують так, щоб вони однаково впевнено почувалися і в коді, і в роботі з платами.

Трансформуються й самі інженерні дисципліни — туди інтегрують методи машинного навчання там, де раніше застосовували виключно класичні підходи до обробки сигналів чи оптимізаційних задач. Студентам доводиться самостійно порівнювати обидва методи, щоб розуміти, який із них ефективніший у конкретній ситуації.

Сучасний виріб не поміщається в межі однієї спеціальності

Наталія Шаховська, ректорка Львівської політехніки

Через це для розробки сучасних технічних систем однієї кафедри вже недостатньо. Прикладом слугує Авіахаб Львівської політехніки, який об'єднує чотири інститути: механічної інженерії та транспорту, інформаційно-комунікаційних технологій та електронної інженерії, комп'ютерних технологій, автоматики та метрології, а також комп'ютерних наук та інформаційних технологій. Жодна окрема кафедра не в змозі охопити весь ланцюжок — від аеродинаміки до автономності системи.

Куди рухається defense tech

Найбільший попит зараз на спеціалістів з embedded-систем, радіозв'язку та стійкості каналів передачі даних, а також тих, хто вміє працювати з комп'ютерним зором на пристроях з обмеженими обчислювальними ресурсами чи розробляти автономну навігацію без GPS. Компанії шукають людей, здатних, за словами університету, «довести виріб до серії». До переліку важливих навичок додалися й культура поводження з чутливою інформацією, і розуміння того, що документація — невіддільна частина продукту.

Абітурієнти майже ніколи прямо не заявляють, що йдуть навчатися заради роботи в оборонних компаніях. Натомість вони обирають робототехніку, електроніку, комп'ютерну інженерію чи авіаційні спеціальності, а вже під час навчання частина з них долучається до проєктів із безпілотниками, зв'язком або комп'ютерним зором.

Помітний попит існує й на короткі освітні формати. Зокрема, Львівська політехніка розробила мікрокваліфікації для операторів дронів — варіант для тих, кому потрібна вузька конкретна навичка за кілька місяців, а не повноцінна чотирирічна програма.

Що обирають абітурієнти

В університеті зазначають: сама кількість поданих заяв мало що показує, адже один абітурієнт може подати документи одразу на кілька напрямів. Значно показовіший перший пріоритет вибору, оскільки саме він відображає справжній намір вступника.

За цим критерієм у 2026 році щонайменше на 20% зросла популярність кібербезпеки, системного аналізу, електроніки та автоматизації. Найбільший конкурс серед перших пріоритетів припав на системи штучного інтелекту, інженерію програмного забезпечення, електроніку та системний аналіз.

Попри це, падіння інтересу до традиційних IT-спеціальностей у Політехніці не фіксують. Абітурієнти та їхні батьки, звісно, відстежують новини про скорочення в IT-секторі та зменшення найму початківців, проте це поки не спричинило відтоку від IT-напрямів.

Що саме змушує міняти навчальні програми

Головним чинником змін у Політехніці називають війну. За словами ректорки Наталії Шаховської, саме вона переформатувала уявлення про те, якою має бути успішна кар'єра інженера сьогодні.

Другий чинник тиску — ринок праці. За останні два роки, за словами ректорки, роботодавці суттєво переглянули вимоги до кандидатів: у ІТ дедалі частіше цінують інженерне мислення, а не саме вміння писати код. У сфері defense tech особливо затребувані фахівці, які розуміють пристрій цілісно — і його програмну складову, і апаратну частину, і те, як він поводитиметься в реальних бойових умовах.

Третій фактор — штучний інтелект.

ШІ знецінює частину того, чого ми навчали, і це не можна ігнорувати

Наталія Шаховська, ректорка Львівської політехніки

Університет відповідає на це запуском нових програм, водночас закриваючи або об'єднуючи старі, якщо вони не набирають студентів чи дублюють одна одну. Ректорка визнає, що такі рішення непопулярні, проте без них, каже вона, оновлення освітньої системи звелося б до простого нарощування переліку програм без реального змісту.

Джерело: Львівська політехніка