Наприкінці вересня 2026 року в польському Радомі згадали відомого металознавця, громадського діяча та колишнього члена уряду Української Народної Республіки Івана Фещенка-Чопівського. Доповідь про його життєвий шлях на Симпозіумі Товариства польських електриків представив професор Національного університету «Львівська політехніка» Орест Івахів.

Шлях ученого від Волині до світового визнання

Іван Фещенко-Чопівський з'явився на світ 20 січня 1884 року в Чуднові на Волині, у родині державного службовця Адріана Фещенка-Чопівського, що належав до гербу Корвін. Здобувши освіту в Житомирській гімназії, а згодом у Київському політехнічному інституті, наприкінці 1908 року він отримав стипендію на кафедрі металургії та металографії, де його наставником став відомий металург професор В. Іжевський. Далі кар'єра привела його на посади лаборанта, лектора та доцента.

Науковець займався вивченням цементації заліза у стаціонарних установках і створив власну теорію цього процесу. 1914 року, щоб завершити дослідження з цементації заліза та підготуватися до професорського звання, він стажувався у Вроцлавському технічному університеті — в металургійній лабораторії професора О. Зіммерсбаха та металографічній лабораторії професора П. Обергофера, де підготував дисертацію «Теорія та практика процесів цементування заліза».

З початком Першої світової війни вчений повернувся до Києва, а після розпаду Російської імперії активно долучився до розбудови незалежної Української держави, посівши кілька урядових посад у щойно утвореній УНР. Коли українська революція зазнала поразки, Фещенко-Чопівський відійшов від політики та повністю присвятив себе науковій роботі. Саме тоді надійшла пропозиція від польської влади продовжити кар'єру в Речі Посполитій.

Наукова діяльність у Польщі

У січні 1922 року Фещенка-Чопівського зарахували старшим асистентом до Варшавського політехнічного університету, на кафедру професора В. Бронєвского. Наприкінці травня того ж року він отримав лист від професора Тадеуша Корвіна-Круковского з Гірничої академії в Кракові, а вже в серпні за запрошенням Сенату академії отримав контракт на посаду професора факультету металургії.

Саме там він заснував і очолив кафедру металургії та термічної обробки, читав курси із загальної металургії, металографії та термічної обробки, а також підготував фундаментальний тритомний підручник з матеріалознавства. Облаштувавши власну лабораторію, вчений розпочав дослідження дифузії різних елементів у твердому стані — азоту, олова, сірки, ванадію, титану, міді, торію, берилію та кремнію в залізі, а також торію, берилію й кремнію в міді, сріблі та золоті, і навіть хрому разом з нікелем та кобальтом.

Фещенко-Чопівський виконував замовлення для металургійних підприємств і став одним із перших, хто застосував наукові дослідження в металургійній, машинобудівній та оборонній промисловості. У 1927 році він захистив у Варшавському політехнічному університеті дисертацію «Цементація заліза, нікелю та кобальту бором та берилієм», роботу над якою розпочав ще в Київському політехнічному інституті. А у 1931 році захистив дисертацію «Бляхи парових котлів» на здобуття ступеня габілітованого доктора наук.

Упродовж 1926–1939 років науковець підготував 49 докторантів, чиї дослідження виконувались на замовлення металургійних компаній і спирались на лабораторну базу. За внесок у розвиток оборонної промисловості Президент Республіки Польща 10 листопада 1933 року нагородив його Золотим Хрестом Заслуг — найвищою нагородою для цивільних осіб у країні.

Міжнародне визнання та трагічний фінал

Учений був дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка, членом-кореспондентом Польської академії технічних наук, а також входив до складу Товариств металургів і механіків Польщі, металургів Німеччини (Verein deutscher Eisenhüttenleute), американського американського товариства American Society of Metals та британських Iron and Steel Institute та Institute of Metals. За час наукової кар'єри він опублікував понад 135 праць українською, російською, польською, німецькою, англійською та французькою мовами, присвячених переважно термічній і хіміко-термічній обробці та легуванню сталей.

14 березня 1945 року радянські каральні органи затримали вченого в Катовіцах і засудили до 10 років позбавлення волі. Він помер від виснаження у трудовому таборі Абез, що в Республіці Комі (росія), 2 вересня 1952 року.

Музична данина пам'яті

Постаті, згадані на симпозіумі, вшанували в особливий спосіб — кожній з них присвятили окремий фортепіанний твір у виконанні доктора габілітованого інженера, професора Кшиштофа Клющиньскі. Пам'яті професора Івана Фещенка-Чопівського прозвучала «Прелюдія A-dur» Фредеріка Шопена.

Після завершення заходу організатори надіслали подячного листа, у якому, зокрема, йдеться:

Головною метою симпозіуму було поширення інформації про досягнення, славетну історію та висвітлення ролі видатних діячів у розвитку електротехніки в Польщі та Україні. Висловлюємо щиру подяку нашим гостям з України, які, незважаючи на перешкоди воєнного часу, вшанували нас своєю присутністю, додавши до Симпозіуму свої цінні знання з нашої спільної історії електротехніки. Ваша відсутність суттєво збіднила би результати Симпозіуму. Ми особливо дякуємо Колезі Болєславу Палацу та правлінню Жешувського відділення Товариства польських електриків (ТПЕ) за їхню підтримку українських фахівців у галузі енергетики. У нинішній, особливо складній міжнародній ситуації та з наближенням зими, така допомога та всебічна підтримка України є надзвичайно важливими. Україна захищає не лише себе, а й нас від російської агресії ціною життя власних громадян та їхніх дітей. За все це українці заслуговують не лише на допомогу, а й на нашу найглибшу вдячність. Ми захоплюємося українськими військовими за їхній патріотизм, рішучість, мужність та винахідливість, і дякуємо їм за те, що вони також захищають нас.

з подячного листа організаторів симпозіуму

Лист підписали організатори симпозіуму: Вєслав Міхальскі, голова оргкомітету; Даріуш Сьвісульскі, голова наукового комітету, професор, доктор габілітований інженер; Марек Ґживач, президент Радомського відділення ТПЕ, почесний член ТПЕ; доктор філософії, інженер Пьотр Шимчак, президент CKH SEP, почесний член SEP; Єжи Гіцкєвіч, голова історичної майстерні ТПЕ, почесний член ТПЕ, професор, доктор габілітований інженер; Славомір Цєслік, президент ТПЕ, професор, доктор габілітований інженер.

Джерело: Львівська політехніка