Цей рік показав, що штучний інтелект здатен озвучити те, що мовчало тисячоліттями. Та ж сама здатність, яка повертає голос давно зниклим цивілізаціям, однаково легко розкриває й секрети сучасників. Для країни, яка перебуває у стані війни, це вже не абстрактна тема для дискусій.

Коли у 79 році вулкан Везувій знищив Геркуланум, під шаром вулканічного пепла опинилася бібліотека папірусних сувоїв, перетворених на обгорілі грудки. Розгорнути їх означало б знищити назавжди, тож майже два тисячоліття вони залишалися недоторканими й непрочитаними. Проєкт Vesuvius Challenge за останні два роки за допомогою штучного інтелекту зумів прочитати текст усередині сувоїв, не розкриваючи жодного з них, і світ отримав перші фрагменти праць втраченого грецького філософа.

Це далеко не єдиний такий випадок — ідеться про цілу серію подібних відкриттів. Google DeepMind представив систему Ithaca, описану в журналі Nature, яка допомагає історикам відтворювати втрачені фрагменти пошкоджених давньогрецьких написів і визначати місце й час їхнього створення. Науковці з Тель-Авіва навчили алгоритм перекладати аккадський клинопис — писемність, витиснуту на глині п'ять тисяч років тому, — на англійську за кілька секунд. Фахівці з Гронінгена поєднали штучний інтелект із радіовуглецевим аналізом і переглянули датування сувоїв Мертвого моря. А шифр епохи наполеонівських воєн, створений так, щоб його не розкрив жоден ворог, вдалося зламати буквально за декілька годин.

Водночас деякі загадки залишаються нерозв'язаними. Рукопис Войнича — двісті сорок аркушів, написаних невідомим алфавітом і невідомою мовою, над якими безрезультатно працювали навіть криптографи часів Другої світової. Лінійне письмо А, яким користувалися мінойці — цивілізація, що зводила палаци ще до появи Афін, — мовчить уже чотири тисячоліття. Таблички ронго-ронго з острова Пасхи, останніх носіїв знання про які забрали хвороби та колонізація, забравши з собою і пам'ять цілого народу. Проте змінилося головне: більше нема підстав вважати, що ці тексти назавжди залишаться нерозгаданими.

Найбільше враження справляє не сама технологія, а думка про тих, кого змусило замовкнути минуле. Університети будувалися зокрема для того, щоб читати історію та передавати її далі, підтримуючи зв'язок цивілізації з її творцями. Вперше в руках людства опинився інструмент, здатний повернути голос тим, кого позбавила його історія: зниклій мові, писемності, чиїх останніх носіїв не залишилося, запечатаному листу. Почути їх знову — означає повернути собі частину того, що визначає нашу людяність.

Але з цього випливає й значно складніша проблема. Машина, яка за кілька годин розшифровує таємний наказ генерала минулого, з такою ж легкістю прочитає і наші сучасні повідомлення. Здатність до розшифрування не вибирає сторону конфлікту. Той самий інструмент, що відчиняє двері архіву, відчиняє й двері сейфа. Протягом майже всієї історії людства щось можна було приховувати достатньо довго, щоб це мало значення: розташування військ, зміст переговорів, особу джерела, чиєсь ім'я. Можливо, саме нашій цивілізації доведеться вперше навчитися існувати без цієї можливості — тепер ніщо не залишиться нерозкритим надовго, і значна частина того, що здавалося захищеним, насправді такою не є.

Для держави, що веде війну, це не теоретичне припущення. Якщо модель здатна зламати шифр, якому двісті років, за час обідньої перерви, вона з такою ж ймовірністю розкриє і шифрування, що захищає позицію солдата, маршрут постачання чи конкретне ім'я. Захист інформації перестає бути суто технічним завданням ІТ-підрозділу — він перетворюється на питання виживання. Те саме відчуття захвату, яке охоплює в музеї, перетворюється на тривогу, коли думаєш про фронт.

Саме тому відповідь не в тому, щоб просто розробляти потужніші моделі штучного інтелекту й радіти новим можливостям розшифрування. Перед університетами стоїть набагато складніше завдання — готувати фахівців, здатних утримувати в голові одразу дві протилежні задачі: відновлювати минуле за допомогою цих інструментів і водночас захищати від них теперішнє. Потрібні інженери, які розуміють не лише як навчити систему прочитати будь-що, а й коли саме її слід зупинити. Саме це й означає поняття довіреного штучного інтелекту: сила, яка не усвідомлює власних меж, — це не прогрес, а вразливість.

Те, що мертві знову здобувають голос, — безцінний дарунок, якого ніхто не очікував. Складніше запитання полягає в тому, чи готові ми до світу, який приходить разом із цією можливістю, — світу, де майже нічого не залишається невисловленим. Університети не знайдуть відповіді, просто захоплюючись технологією. Вони дадуть її, навчаючи розсудливості, яка потрібна, щоб користуватися цією силою мудро. І це той єдиний вид знання, який упродовж усієї історії захищав цивілізацію.

  • Перші уривки з сувоїв Геркуланума, прочитані ШІ — CNN (2024)
  • Ithaca: відновлення давніх текстів — Nature (2022)
  • Машинний переклад аккадського клинопису — Тель-Авівський університет (2023)
  • ШІ переписує хронологію сувоїв Мертвого моря — Університет Гронінгена (2025)

Джерело: Львівська політехніка