У Національному університеті «Львівська політехніка» відбулася відкрита розмова зі Сергієм Жаданом — письменником, музикантом і бійцем Сил оборони. Учасники говорили про студентські роки, рідний Харків, творчі початки, ставлення до молоді, службу, медіа під час війни і роль культури в непростий час.
Модераторами виступили проректор Львівської політехніки Микола Логойда та голова студентського й аспірантського профкому Богдан Мірінчик. Спочатку питання ставили саме вони, а пізніше долучилися й студенти з зали.
Зустріч відкрила ректорка університету Наталія Шаховська, наголосивши, що ініціатива належала самим студентам.
Рушійна сила — це студенти. Студенти хотіли зустрічі з паном Сергієм, тому ми її і влаштували. Дуже дякую пану Сергію за те, що він відгукнувся на цю пропозицію. Для нас надзвичайно важливо, щоб ми мали змогу спілкуватися з людьми, які мають безпосередній вплив на суспільство, надають правильні посили суспільству.
Наталія Шаховська
На початку розмови Жадан пригадав власну юність. Він народився у Старобільську на півночі Луганщини, історично пов'язаному зі Слобожанщиною. Закінчивши школу, обирав між Луганськом і Харковом.
Вибір на користь Харкова визначила родина: там мешкала і працювала його тітка — викладачка, поетеса й учасниця українського руху. Саме через неї підліток Жадан познайомився з політичними активістами, які наприкінці 1980-х і на початку 1990-х виходили на мітинги за незалежність України — це стало його першим досвідом громадянської активності.
Я почав ходити на мітинги близько 15–16 років. Тоді я зрозумів, що нормальна активна людина з позицією має виходити на вулицю і відстоювати свої права, озвучувати їх, вимагати якихось змін. Людина в 17–18 років уже має певне ціннісне бачення життя, свої невеличкі, але безцінні досвіди, велику кількість амбіцій та ідеалів. Цей досвід багато в чому сформував моє подальше ставлення до суспільних подій. Я звик, що, якщо є якісь запити, якщо є якісь претензії, якщо є якісь потреби, треба виходити і ці претензії озвучувати.
Сергій Жадан
Пригадуючи студентство, письменник наголосив, що воно було не лише про навчання: університет став для нього середовищем, де люди знайомляться, сперечаються та формуються як особистості.
Період студентства — неймовірна база, яка залишається на все життя. Ти потім можеш робити кар'єру, будувати родину, організуватися як особистість. Але, власне, ця база — кожне знайомство, система твоїх знань, досвід твоєї комунікації з викладачами і друзями — так чи інакше залишається з тобою протягом усього життя.
Сергій Жадан
Коли згадую своє навчання, то я згадую передусім творчу атмосферу. Це філологічний факультет. На філологічному факультеті майже всі пишуть. Всі викладачі так точно писали. І це була така велика творча лабораторія. Ми робили фестивалі, зустрічі, запрошували письменників, музикантів до себе. Тому в мене справді дуже сильні, хороші спогади про університет. Я вважаю, що університет — це не лише про конспекти, про іспити, це не лише про рівень знань, це ще й про рівень комунікації.
Сергій Жадан
Коли ти розумієш, що це велике академічне середовище і ти є його частиною, ти можеш його формувати, ти можеш до нього долучатися. Насправді студентське середовище — це важливо і цікаво: завжди щось живе, щось дуже щире й дуже відкрите.
Сергій Жадан
Окремо мова зайшла про Харків — місто, з яким пов'язана більшість життя письменника. За його словами, Харків формувався саме як університетське місто: величезна кількість студентів, викладачів і науковців задавала особливу атмосферу не лише в освіті, а й у місті загалом.
На початок війни в Харкові навчалися, якщо не помиляюся, більш ніж 300 тисяч студентів. Тобто це місто в місті, це практично такий обласний центр, доволі немаленький. Це були різні заклади, різні студенти. У нас було багато іноземців: студентів з Туреччини, з Індії, з В'єтнама, з країн Кавказького регіону. Власне, вони навчалися, але не жили, і це давало місту свою атмосферу.
Сергій Жадан
Ця атмосфера кардинально змінилася через повномасштабну війну: значна частина студентів виїхала, а навчання нерідко відбувається дистанційно чи невеликими групами в захищених приміщеннях.
У нас ось уже п'ятий рік немає нормального міського життя. Наші студенти навчаються або дистанційно, або невеликими групами, десь у захищених просторах, у підвалах. І, відповідно, це величезний удар. Ми всі дуже чекаємо, коли ця війна завершиться і наші студенти знову повернуться в аудиторії.
Сергій Жадан
Говорячи про творчість, Жадан пригадав, що почав писати ще в дитинстві: перший вірш створив у третьому класі — текст про однокласників, який потрапив до рук класної керівниці.
Вона, до її честі, доволі тактовно до цього поставилася. Сказала: «Ти молодець. Добре, що ти пишеш. Добре, що ти цікавишся літературою. Але, будь ласка, не вживай таких слів, особливо коли пишеш про однокласників». Однокласники теж виявилися доволі тактовними. Сказали: «Однозначно, погано, що ти про нас так думаєш. Добре, що ти пишеш, пиши далі». Тому я писав усе своє життя.
Сергій Жадан
Наступним етапом стало навчання на філологічному факультеті, де писали майже всі — і студенти, і викладачі: хтось творив власні тексти, хтось редагував, а хтось організовував літературні фестивалі та зустрічі. Сьогодні письменник визнає, що міг би навчатися старанніше, бо тоді значно більше уваги приділяв власній творчості, поступово входячи в літературне середовище — проте саме університет і люди, з якими він там познайомився, залишилися важливою частиною його життя.
«Скрипниківка»: книга, яку змінила війна
Окрему увагу приділили поезії та книгам письменника, зокрема збірці «Скрипниківка», роботу над якою Жадан почав ще до повномасштабного вторгнення.
«Скрипниківка» — це харківський правопис, який був прийнятий 1928 року, здається. Так сталося, що напередодні великої війни, десь 2021 року, я почав писати книгу віршів. Писалися якісь тексти, складався опис, а потім 24 лютого 2022 року почалася повномасштабна війна. Харків став фактично містом, яке знищувала російська авіація, російська артилерія.
Сергій Жадан
Я пам'ятаю кілька місяців весни 2022 року, коли нічого не писалося і навіть нічого не читалося. Дуже добре пам'ятаю, що не міг читати, просто не міг зосередитися на якомусь тексті. Мені видавалося, що ця книжка не буде дописана, тому що все, що писалося до початку повномасштабної війни, видавалося неважливим, несерйозним і непринциповим. А потім до осені 2022 року якось усе знову почало писатися, мова повернулася, і я дописав цю книжку.
Сергій Жадан
І вона складається з двох частин. Перша частина — це тексти, написані до 24 лютого, друга частина — це те, що було написано після 24 лютого. Теж така для мене дуже важлива книжка, певний щоденний опис цих місяців — довоєнних і перших післявоєнних.
Сергій Жадан
Під час зустрічі Жадан прочитав кілька власних віршів, наповнених образами війни, дому, дороги, втрати та надії на повернення.
Музика, «Жадан і Собаки» та нова аудиторія
Частину розмови присвятили музиці: гурт «Жадан і Собаки» існує вже майже два десятиліття, і за цей час, за словами музиканта, значно помолодшала його аудиторія.
Коли починали, ми грали для старих панків. А от зараз нам уже 20 років, і ми розуміємо, що старі панки — це лише ми на сцені. А в залі є прекрасна молодіжна аудиторія і навіть дитяча аудиторія.
Сергій Жадан
Аудиторія змінилася. Це дуже цікаво, тому що спочатку ми були до цього не готові. Ми не зовсім розуміли, як спілкуватися з нашою аудиторією, тому що в нас величезні розриви цих досвідів. А потім ми відчули, що це дуже відкрита, дуже щира аудиторія, з якою достатньо бути просто чесним, достатньо бути собою. І це прибирає якісь блоки та створює нормальні умови для комунікації.
Сергій Жадан
Чим сучасна молодь відрізняється від попередніх поколінь?
Ще одне запитання стосувалося того, чим сучасна молодь відрізняється від поколінь минулого. На думку письменника, у фундаментальних рисах людина мало змінилася: у 17–18 років так само присутні амбіції, плани, страхи і надії. Головна відмінність — у способі роботи з інформацією, доступ до якої нині практично безмежний, але водночас надлишковий.
У вас зовсім інший підхід до інформації: до її отримання, до роботи з нею, до її сприйняття. Тут теж є свої плюси, є свої мінуси, тому що фактично поява інтернету, поява соціальних мереж зламала традиційні механізми надходження інформації. І все це дає якісь неймовірні можливості, тому що фактично зараз ти маєш доступ до всього. А з іншого боку, оцей безмірний надмір інформації часто шкодить, тому що втрачається межа між реальною інформацією і дезінформацією.
Сергій Жадан
Мені здається, це зараз найбільша проблема, коли ми всі фактично живемо в інформаційному потоці й, збираючи інформацію, ніколи не можемо бути впевнені, чи тобі говорять правду, чи тобі говорять неправду. Але це такі технічні, скоріше, речі. Якщо говорити про якісь емоції, якщо говорити про якісь речі екзистенційні, я не думаю, що людина сильно змінилася за останні десь півтори тисячі років.
Сергій Жадан
Від творчості — до служби: «Радіо Хартія»
Наступний блок розмови стосувався військової служби. Жадан розповів про роботу в Національній гвардії України, зокрема в бригаді «Хартія», де реалізує проєкт «Радіо Хартія» — медійну платформу, що об'єднує ефір, подкасти, записані розмови, відео та сайт і покликана з'єднати військо з цивільним суспільством.
Це інтернет-радіо. У нас там радіоподкасти, записи розмов, YouTube-канал, сайт і безпосередньо радіомовлення. І ми намагаємося, знову ж таки, вибудовувати такий місточок між військом і тилом, між Силами оборони й суспільством.
Сергій Жадан
Команда прагне показувати армію не як абстрактну структуру, а як середовище живих людей, тож героями випусків стають військові різних рівнів — від рядових і сержантів до керівників та державних представників. При цьому тематика радіо не обмежується армією: тут також говорять про культуру, освіту, історію та бізнес.
У нас цілодобове мовлення, наш сайт, у нас багато записаних розмов. Тож ми намагаємося записувати розмови з усіх сторін. У нас є і розмови з міністром внутрішніх справ, з очільниками, з рядовими військовими, сержантами. Але, розумієте, ми не зациклюємося. Ми намагаємося говорити і про культуру, і про бізнес, який сьогодні є за цим, і про освіту, безперечно.
Сергій Жадан
Серед проєктів радіо письменник особливо виділив розмову з Ліною Костенко.
Ми робили інтерв'ю з Ліною Костенко. Для нас це справді була подія. Вийшла надзвичайно довірлива, щира розмова. Я як журналіст страшенно тішуся, що це вдалося. Я тішуся і за себе, і за наше радіо, і за слухачів, тому що послухати Ліну Костенко — це велике задоволення. Мудра, щира, відкрита людина. Є що розповісти і про себе, і про історію.
Сергій Жадан
Що можуть робити молоді люди для України?
Одне з найважливіших запитань від студентів стосувалося того, чим сучасна молодь може допомогти Україні в час великої війни та невизначеності.
Молодь може багато чого робити. Мені здається, молоді люди щонайменше можуть добре навчатися. Розумієте, здобуваючи освіту, ви інвестуєте, з одного боку, в себе, а з іншого боку — у свою країну. Ви завтра закінчите університет, підете працювати, будете займатися бізнесом чи, скажімо, будете викладати або щось робити. І так чи інакше ви будете будувати суспільство майбутнього. Це ж стосується не лише вас — ми всі соціалізовані, ми всі знаходимося в одному просторі, і своєю роботою та своєю діяльністю ви формуєте це майбутнє.
Сергій Жадан
Крім навчання, письменник закликав студентів долучатися до життя суспільства через волонтерство, благодійні ініціативи та безпосередню підтримку захисників.
Є багато інших речей: сьогодні є безліч можливостей займатися благодійністю, волонтерством, соціальними проєктами, підтримувати Сили оборони. Мені здається, це сьогодні, мабуть, найважливіше, що ви можете робити поза навчанням — підтримувати нашу працюючу армію. І плюс, мені здається, зараз зрозуміло, що ми не мусимо все перекладати на державу, на офіційні інституції чи на владу. Це якісь соціальні проєкти, допомога дітям, допомога тим, хто цього потребує. Подивіться на коло свого життя: є багато запитів, багато можливостей, багато всього цікавого, корисного й важливого. Головне — мати інтерес до життя, мати любов до нього і не замикатися лише на собі.
Сергій Жадан
«Не соромтеся бути культурно зацікавленими»
Наприкінці розмова повернулася до теми культури та її ролі під час війни. Жадан не погодився з тим, що мистецтво зараз «не на часі», наголосивши на культурі як внутрішньому ресурсі, що допомагає зберегти психологічну стійкість.
Культура закликає нас читати книжки, ходити на концерти, ходити в театри чи кіно, якщо є така можливість. По-перше, це інвестиція у вас зараз, тому що кожна кількість інформації, яку ви в себе закладаєте, потім починає працювати на вас.
Сергій Жадан
По-друге, підтримуючи сьогодні культуру, ви підтримуєте галузь, бо з кожного квитка й з кожної книжки ви підтримуєте її. А плюс — зараз майже всі фестивалі, вечори й концерти є благодійними: там збирають кошти на ЗСУ. Таким чином ви підтримуєте не просто культурну сферу — ви підтримуєте армію і себе. Тому не соромтеся бути культурно зацікавленими, не соромтеся того, що вам хочеться читати, слухати музику чи ходити на концерти. Не треба цього соромитися.
Сергій Жадан
Наш ворог із нами працює і працює, зокрема в емоційній сфері, намагаючись нас переконати, що ми зараз усі маємо перебувати у страху, у тривозі, у непевності. Не давайте ворогу такого шансу. Будьте собою, живіть життя, не забуваючи дійсно важливих речей. Мені здається, у цьому балансі є запорука ментального здоров'я і вашої ефективності.
Сергій Жадан
Зустріч завершилася оплесками та автограф-сесією, під час якої присутні могли поспілкуватися із Сергієм Жаданом і підписати власні примірники його книжок.
Джерело: Львівська політехніка
