У галереї «Політе», що діє при кафедрі візуального дизайну і мистецтва Національного університету «Львівська політехніка», відбулася зустріч, яка вийшла далеко за рамки звичного мистецького заходу. Приурочена до Дня захисників і захисниць України, вона перетворилася на простір тиші, спогадів і внутрішнього діалогу з тими, хто нині тримає фронт.

Гостем галереї став актор театру і кіно, музикант, кобзар та співак Андрій Джурдж-Сілецький, який наповнив простір старовинними козацькими піснями й думами під акомпанемент кобзи.

Відкрив вечір програмний керівник галереї «Політе», фахівець першої категорії кафедри візуального дизайну і мистецтва Львівської політехніки та культурний діяч Андрій Рибка. Він нагадав про виставку «Тіні вибору ANGIARI» — першу експозицію після відкриття галереї, розповів про друзів-оборонців, зображених на полотнах, та про роль мистецтва у теперішні часи.

Сьогодні День захисників і захисниць України. І, мабуть, ми не святкуємо, ми відзначаємо, так буде правильніше сказано. Тому що триває війна, і я дякую та вітаю з цим днем усіх тих, хто захищає нас. Дякую всім тим, хто долучився до творення проєкту «Тіні вибору», а також Олегу Тістолу, художнику, який є його автором. Дякую хлопцям і дівчатам, які щодня нас захищають, усім тим, хто зображений на цих роботах навколо нас.

Андрій Рибка

Мистецтво ділиться на дві частини: вигадане і невигадане. Є мистецтво, яке пишуть під грант. Є питання, тези, і от ти митець, тобі дають гроші й кажуть, що треба зробити «ось таке». Воно вже лежить у розрізі більше навіть не мистецтва, а якоїсь дизайнерської історії. Наше мистецтво, проєкт з Олегом Тістолом, розповідає про те, в чому ми живемо. Ми не творимо на замовлення, ми робимо так, як воно є насправді.

Андрій Рибка

У 2014 році прибіг до мене друг і сказав: «Слухай, я познайомився з такими хлопцями, з якими тобі мама навряд чи дозволила б дружити». Ну, я прийшов зустрітися з ними, а там були люди, одні з тих, хто тут намальований. І так склалося, що це найкращі та найближчі мені друзі до сьогодні й будуть у майбутньому. І тому це проєкт про друзів, про дружбу, про взаємодію людей із різних культурних площин. Тому я дуже вдячний руху «Гонор», «Вовкам Да Вінчі» та всім нашим воїнам. Цей проєкт про них, про вибір, який сформував їхню подальшу долю.

Андрій Рибка

І сьогодні ми запросили справжнього кобзаря — Андрія Сілецького. Він зіграє нашим хлопцям. Вони зараз не можуть бути присутніми тут, бо хтось на війні, хтось у реабілітаційних центрах, хтось у відпустці. І цей проєкт насправді про тишу: я з ними розмовляю, коли тут нікого немає, бо це можливість побути в гарній компанії в тиші, зі своїми друзями. І сьогодні моїм друзям і цим воїнам гратиме на кобзі Андрій Сілецький, за що я йому дуже дякую. Це такий діалог, насправді дуже внутрішній, бо Андрій, коли грає, а я, наприклад, іду по вулиці, то навіть не підходжу, бо це така, знаєте, внутрішня розмова з кобзою. Мені здається, що це найправдивіша форма взаємодії між тим, що відбувається тут, відбувається в країні, і тим, що мистецтво може робити насправді.

Андрій Рибка

Сам Андрій Сілецький переконаний, що потреба шанувати воїнів є очевидною й цінувати їх варто не лише у пам'ять, а поки вони поруч.

Ми зазвичай цінуємо переважно тоді, коли втрачаємо. А треба робити це ще до того, як ми втратили. І обов'язково ось такий день має бути, ми маємо вшановувати наших захисників.

Андрій Сілецький

Музичну частину вечора кобзар розпочав духовними творами, кантами та псалмами XVII–XVIII століть. За його словами, він виконував здебільшого твори зі збірки українських духовних кантів Порфирія Демуцького «Ліра і її мотиви», а також кілька світських кантів того періоду. Прозвучала «Пісня про невольничку» зі збірки Філарета Колесси «Українські народні думи», гімн УПА, а завершив виступ Андрій Сілецький думою Остапа Вересая про Хведора Безрідного.

Зустріч у галереї «Політе» ще раз нагадала про сенс Дня захисників і захисниць України — дня, коли важливо не просто позначити дату в календарі, а висловити подяку тим, хто боронить наше майбутнє.

Джерело: Львівська політехніка