У холі головного корпусу Львівської політехніки відкрили фотопроєкт «Погляд крізь дим Вовчанська». Його автор — випускник Інституту хімії та хімічних технологій, ветеран війни Георгій Сутурін, який знімав ці кадри на фронті протягом 2024–2025 років.

Подія відбулася саме у День захисників і захисниць України. Серед гостей були проректор Микола Логойда, завідувач кафедри хімії і технології неорганічних речовин Зеновій Знак, а також друзі й колеги фотографа. Вів захід керівник Центру промоції Андрій Павлишин.

До війни Сутурін навчався в аспірантурі Політехніки й працював на кафедрі хімії і технології неорганічних речовин, де займався вирощуванням кристалів. Паралельно він захоплювався альпінізмом та фотографією.

У 2014 році він пішов захищати Україну і під Щастям отримав важке ранення. Пізніше виїхав за кордон, а в Таїланді через проблеми з документами тривалий час провів у міграційній в'язниці. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Сутурін повернувся й підписав контракт зі Державною прикордонною службою, пояснивши своє рішення так:

Вони напали на мою країну — і я повинен бути там

Георгій Сутурін

З травня 2024 до липня 2025 року капітан бригади «Гарт» із псевдо «Мовчун» служив у Вовчанському районі на Харківщині. У короткі перерви між боями, обстрілами та чергуваннями він фотографував те, що бачив навколо, і зрештою зібрав понад 1500 знімків. Пізніше за порадою друзів відібрав найсильніші кадри та почав показувати їх на авторських виставках.

У центрі уваги фотографа — люди, тварини й природа як знаки життя, що опирається руйнуванню. На цих фото немає хроніки боїв: після вибухів і вогню автор помітив інше — дорогу, якою йде кожен воїн, несучи із собою пам'ять, досвід і надію. Кадри показують фронтові будні — тишу прийнятих рішень, руїни, де тварини чекають на господарів, квіти, що зацвітають на спаленій землі. Усе це — свідчення ціни свободи.

Світлини Сутуріна мовчать переконливіше за будь-які слова: натомлене обличчя, руки капітана і водночас миті природи, що на короткий час дають перепочинок від жаху війни. Цей контраст підкреслює постійну напругу очікування небезпеки.

Окремо виділяється автопортрет «Погляд крізь дим», де автор показує життя, яке триває попри згарища. Крізь дим на горизонті й крізь пережитий біль його погляд спрямований уперед.

Кураторка виставки Оксана Підгірняк зазначила:

Для мене Георгій Сутурін — це людина, яка пройшла через темряву й зазнала надзвичайних життєвих випробувань, про які можна писати книги. Всі ми зламані. Але хтось крізь ті тріщини таки проростає і дає світло. Це про Георгія. Якщо сьогодні подивитися на новини про Вовчанськ, то це руїна. А я хочу, щоб ви подивилися на Вовчанськ очима Георгія, де крізь попіл проростає квітка і де вперті соняхи тягнуться до розстріляного неба, яке тримають незламні побратими.

Оксана Підгірняк, кураторка виставки

Виставка «Погляд крізь дим Вовчанська» говорить про надію — своїм циклом фотографій «Мовчун» переконливо доводить, що життя триває навіть там, де, здавалося б, його вже не повинно залишитися.

Джерело: Львівська політехніка