1 жовтня, коли Україна відзначає День захисників і захисниць, у Львівській політехніці згадали тих, хто служить, повернувся з фронту або поклав життя за державу. Серед великої університетської спільноти є представники всіх цих категорій, тому дата для закладу має особисте значення.

Подію відкрили хвилиною мовчання та молитвою за загиблих воїнів і войовниць, у якій пролунали слова про пам'ять, стійкість і вдячність. Далі учасники говорили про те, наскільки важливо не забувати тих, хто продовжує службу, та підтримувати їх.

Центральною подією заходу стало відкриття міжнародної виставки «Герої бойового братерства» («З Україною в серці»), присвяченої іноземцям-добровольцям, які загинули, боронячи Україну. Йдеться про поляків, литовців та білорусів. До Львова експозиція дісталася після показів в інших українських містах і за кордоном, а сам проєкт виріс із міжнародної співпраці та спільної історичної пам'яті чотирьох народів — українського, білоруського, литовського та польського.

Сьогодні День захисників і захисниць України має своє обличчя. Це є конкретні обличчя, і серед тих облич є й обличчя захисників та студентів Політехніки. Війна забирає найкращих, війна забирає найвідоміших. Ми перебуваємо в тилу, і наше завдання — зробити все, щоб ті, хто зараз боронить нашу Україну, ті, хто вже, на жаль, боронить тільки з неба, розуміли, що те, що вони роблять, воно не є забутим. Ми не маємо права скаржитися, що умови в нас не такі, тому що ті, хто зараз перебуває на передку, були б дуже раді мати такі умови й організації. Тому ми пам'ятаємо всіх, хто боронить Україну, надзвичайно вдячні й маємо робити все, щоб їхня жертва не була марною, і ми нарешті святкували справедливу перемогу.

Наталія Шаховська, ректорка Львівської політехніки

У рамках заходу подяки отримали студенти-учасники бойових дій з різних інститутів і спеціальностей. Слово також надали присутнім військовослужбовцям, чий досвід доповнив розмову про те, що сьогодні означає захищати державу та підтримувати тих, хто воює, і ветеранів.

Підтримка ветеранів як частина університетського життя

Окремий блок заходу стосувався підтримки ветеранів. У Львівській політехніці діє Центр ветеранського розвитку, що опікується військовослужбовцями та ветеранами, зокрема й студентами університету.

Про актуальність такої допомоги розповіла заступниця міського голови Львова з питань доступності Ірина Маруняк. За її словами, після повернення з фронту ветерани часто потребують підтримки через поранення чи інвалідність — зокрема у питаннях житла, працевлаштування та адаптації до цивільного життя.

Ми повинні продовжувати їхню справу, боронити державу і також робити все, щоб держава була незалежною.

Ірина Маруняк

День захисників і захисниць, таким чином, не обмежується лише пам'яттю про полеглих. Він також про відповідальність тих, хто лишився в тилу: підтримувати військових після повернення, допомагати родинам і студентам, які поєднують службу з навчанням, та не забувати тих, кого вже немає.

Саме про це говорить і виставка «Герої бойового братерства». На її стендах — історії іноземців, що приїхали боронити Україну і загинули за неї, зокрема поляків, литовців та білорусів, для яких ця країна не була рідною.

Водночас не всі загиблі добровольці представлені на виставці повністю. Це особливо стосується білорусів: голова громадської спілки «Білоруська спільнота України» Олексій Францкевич під час відкриття пояснив, що частину імен і фотографій не оприлюднюють з міркувань безпеки, оскільки родичі загиблих досі живуть у Білорусі. Для багатьох білорусів війна в Україні стала боротьбою не лише за чужу державу, а й за свободу власної країни, що надає цій частині експозиції особливого змісту солідарності.

Інформацію на стендах подали трьома мовами — українською, англійською та мовою відповідної країни (польською, білоруською чи литовською), тож ознайомитися з нею може будь-хто охочий. До присутніх також звернулися представники Польщі та Литви.

Генеральний консул Республіки Польща у Львові Марек Радзивон зауважив, що за словом «захисник» завжди стоять конкретні люди, і саме завдяки їм сьогодні можливо жити й працювати у Львові. Дипломат додав, що серед захисників є громадяни різних держав, а війна в Україні стосується не лише майбутнього самої країни, а й усієї Європи.

Відповідальна секретарка Почесного консульства Литовської Республіки у Львові Беатріче Белявців наголосила на важливості пам'ятати кожного, хто віддав життя за Україну, серед них — громадян Литви, Польщі та Білорусі. На її думку, їхній приклад свідчить про солідарність народів у спільній боротьбі за свободу.

Історії України, Білорусі, Литви та Польщі мають чимало перетинів: у різні періоди ці народи разом переживали війни та боротьбу за право самостійно визначати своє майбутнє. Сьогодні їх знову об'єднує протистояння російській агресії, а для частини громадян цих країн підтримка України стала особистим рішенням — приїхати й стати на її захист. Саме про таких людей розповідає виставка.

«Вони могли бути вдома. Але вони приїхали сюди»

Особливо зворушливим був виступ Галини Корчак — дружини загиблого білоруського добровольця Дмитра Рубашевського. Вона говорила не лише про людей із фотографій на стендах, а й про свідомий вибір, який кожен із них зробив: вони могли залишитися вдома, бути поруч із родинами, працювати й жити звичним життям, і ніхто не зобов'язував їх їхати в Україну. Проте вони покинули звичне життя, щоб захищати країну, яка стала для них важливою.

За кожним знімком на виставці — не просто ім'я військового, а ціла історія: родина, друзі, плани, професія, життя до війни. Для близьких загибель такої людини означає втрату не лише бійця, а й чоловіка, батька, сина чи друга.

Історія Дмитра Рубашевського саме така: громадянин Білорусі, він приїхав воювати на боці України. Після його загибелі родина продовжує розповідати про нього та інших білоруських добровольців, щоб їхні імена не стерлися з пам'яті. Гірка деталь цієї історії — в Україні таких військових вважають героями, тоді як на батьківщині вони вважаються злочинцями.

Під час заходу згадували і родини загиблих: війна змінює не лише життя тих, хто йде на фронт, а й тих, хто чекає їх удома. Для цих родин пам'ять про полеглих — частина щоденного життя, а збереження їхніх історій і імен — спосіб не перестати говорити про людей, яких більше немає поруч.

Окремою частиною заходу стало вшанування захисників, пов'язаних із Львівською політехнікою: представники університету поклали квіти до меморіальних таблиць загиблих студентів і випускників.

Після офіційної частини гостей запросили до експозиції та до спілкування з військовослужбовцями, ветеранами, представниками білоруської спільноти та родинами загиблих.

Захід у Львівській політехніці дав змогу побачити за словом «захисник» конкретних людей — студентів, випускників, військових і громадян інших держав, які долучилися до оборони України. Їхні історії залишаються у фотографіях, іменах та спогадах тих, хто знав їх особисто.

Джерело: Львівська політехніка